Вілла у Сан-Фурсиско

Про видання «Вілла у Сан-Фурсиско» Ярослави Литвин

Книга-телепорт. І читач сам обере, куди саме йому перенестися — у дитинство, чи у теперішнє, але однозначно — це подорож у затишне, сповнене курйозів та затишку заміське життя українців, які здатні знайти світло навіть у простій рутині чи у маленьких щоденних буденних справах.

Головна героїня Оля Синичка у свої 35 втомилася відкладати мрії на потім і чекати закінчення війни чи схвалення, щоб нарешті втілити свій давній задум — придбати хату у селі. Будинок, що стане місцем її сили та спокою, а можливо навіть віднайденого щастя. 

Книжкова романтика: будинок у селі проблеми чи створить нові?

Оля Синичка купує занедбаний дім у селі Фурси, і починається найцікавіше. Адже навіть травичка, по якій вона планувала хотити зранку босоніж, потребує догляду, а ще ж є буряни, допитливі сусіди та часом надокучливі родичі з кепськими жартами, а також подруги, що перегинають палицю з надмірною турботою.

Видання «Вілла у Сан-Фурсиско» написане живою українською мовою, з величезною кількістю смішних життєвих ситуацій, а також сповнене доброти і віри в найкраще, що є в людях. Хоча часом це найкраще добряче приправляє якась перчинка.

Якщо вам сподобались видання «Толіки», «Спитайте Мієчку», «Космос, прийом» тоді — це паперове видання однозначно наступна книга для вашого читання. Якщо ви шукаєте світлий промінчик серед тривог та втоми від невідомості, тоді ви також обовязково мусите прочитати цю книгу, адже вона наповнить ваш дім сміхом.

Про українську письменницю Ярославу Литвин

Ярослава Литвин — відома сучасна українська письменниця, волонтерка, має значний досвід у рекламі та піарі. Вона є лауреаткою численних літературних премій і нагород.

Ярослава Литвин відома цікавими оповіданнями та романами, серед яких можна виділити такі твори, як «Рік розпусти Клауса Отто Баха», «Не мій дім», «Вілла у Сан-Фурсиско» та інші. Її книги вражають оригінальністю сюжетів та глибиною персонажів, завойовуючи популярність серед читачів.

Крім того, Ярослава Литвин бере участь у створенні колективних прозових збірок, сприяючи розвитку літературної спільноти. Вона також є співзасновницею та активною учасницею книжкового клубу у Вроцлаві, де сприяє обміну думками та ідеями серед любителів літератури.

Відгуки про книжку, які надихають прочитати книжку «Вілла у Сан-Фурсиско»

«Ця книжка не про великі успіхи і не про страшні нещастя. Але вона надихає. Я читала її, коли мій настрій був трохи вище плінтуса, тож я боялася, що гумор в цій книжці пройде повз мене. Але сталося навпаки — я сміялася майже над кожним реченням. Обожнюю ту доброзичливу іронію, з якою написана ця книжка, з нею світ стає світлішим, а проблеми — меншими. Бо що, як не гумор, допомагає нам додати темні часи?» Goodreads, відгук читачки Magread.

«Затишна історія, що повертає в дитинство й юність. Хочеться загорнутися в неї і лишитися трошки в тій невимушеності. А з іншого боку, це історія про майбутнє, про відбудову отих забутих і заностальгованих сіл. І дуже хочеться в гості до головної героїні”. Письменниця Наталія Довгопол

Цитати з видання «Вілла у Сан-Фурсиско»

Олі не щастило на чоловіків, але насправді таланило на чудернацькі історії».

«Не те щоб Оля не цікавила чоловіків. Іноді навіть занадто цікавила. Але про більшість симпатій Оля дізнавалася, коли, можна сказати, вже було запізно, поїзд прогудів «чу-чу» й сховався за поворотом.»

«Ти ж знаєш, шо ми тоже будемо ними.

— Ким ними?

Повоєнними бабцями. Отими, шо «не викидай, може, ше пригодиться», «ти чо хліб не доїла?! (…) Або оце «от в наше время, як ми в подвалах холоднючих сиділи ховалися, а над нами ракети літали, то ми оце такими безответственними, як ви, не були...». А внуки наші будуть такі:

«Баба Оля, баба Оля, пішли подивимся на салют».

А ми їм такі: «Та шоб ви собі в сраку ті салюти по-засовували, піротехніки довбані. Не-нє, внучки, це я не до вас». (…)

— Нє, я такою не буду.

— Ха, канешна, Синичка, будеш. Ми вже на всю жизнь такі, знаєш, другі. І покалічені, і сильні.»